Известный малороссийский поэт, философ, педагог Григорий Саввич Сковорода (1722-1794) родился в окрестностях Полтавы в сотенном селе Чернухи Лубенского полка, входившем в черту Киевской губернии. Учился он в киевской духовной академии. Причислен к лику украинских поэтов и философов.

Есть книга Григория Сковороды "Сад божественных песен" из серии "Шкільна бібліотека" 1968 года издания. Как указано в этой книге, в ней приведены его поэтические произведения и переводы на литературном украинском языке 18 века и, что для нас особенно ценно, перевод с украинского на украинский!

Читаем и думаем, а что это такое – украинский язык 21 века? Откуда он? Зачем это?

 

Оригинал на литературном украинском языке 18 века

А вот перевод с украинского на украинский

Кто сердцем чист и душею, Не нужна тому броня, Не нужен и шлем на шею, Не нужна ему война. Непорочность — то его броня, И невинность — алмазна стъна, Щит, меч и шлем ему сам бог. О Міре! Мір безсовътный! Надежда твоя в царях! Мниш, что сей брег безнавътный! Вихрь развъет сей прах. Непорочность — се тебъ Сигор, И невинность — вот небесный двор! Там полещи и там почій! Сей свят град бомб не боится, Ни клеветничіих стръл, И хитрых мин не страшится, Всъгда цъл и не горъл. Непорочность есть то адамант, И невинность есть святый то град. Там полещи и там почій! В сем градъ и врагов люблят, Добро воздая врагам. Для других здравш гублят, Не только добры другам. Гдъ ж есть оный толь прекрасный град? Сам ты град, з души вон выгнав яд, Святому духу храм и град

Чистий можеш буть собою, То нащо тобі броня І шолом над головою? Не потрібна і війна. Непорочність — ось твоя броня. А невинність — крем'яна стіна. Щит, меч і шолом — буде тобі бог. Світе, світе безпорадний, Вся надія — угорі. Маєш сумнів — то нещадний Вихор розмете на прі. Непорочність — се Сігор, повір, А невинність — ось небесний двір. Там побувай і там почий. Бомб се місто не боїться. Ні підступності, ні стріл. Хитрих мін не застрашиться, Ні пожежі, ані стрільб. Непорочність — ось се діамант, А невинність — ось священний град. Там побувай і там і там почий. Ворога в сім граді люблять Їм вїддружують тепло, Силу для чужого гублять, I не відають про зло. Де ж такий чудовий пишний град? Сам ти град, коли в душі є сад, Святому духу храм і град.